По
війні наполегливо шукав себе в суспільстві та в професії. Повернувся в
католицьке училище, яке не встиг закінчити, але, пройшовши через втрати
юнацьких ідеалів, смерть товаришів, поневіряння післявоєнних років, прикладом
покори він уже не був. Покинув вчителювання і часто змінював професії. Був
бібліотекарем, бізнесменом, редактором в журналі «Echo Continental» і
навіть продавцем надгробків, органістом при
каплиці в лікарні для божевільних.
Період пошуків тривав, поки Ремарк не
опинився в Берліні. Вів богемний спосіб життя, мав любовні романи. В
Берліні зустрів Ютту Інгеборг Елену Цамбона, колишню танцівницю, хвору
на туберкульоз. Невиліковна хвороба не стала на заваді,
і 1925 року закоханий молодик узяв з нею шлюб. Вона стала прототипом
кількох героїнь його наступних творів, зокрема, Пат з «Трьох товаришів». Шлюб
тривав лише чотири роки, після чого вони розлучилися.
Щоправда, 1938 р. знову побралися. Це зробили насамперед для того,
аби допомогти Ютті емігрувати з нацистської Німеччини та отримати швейцарське
громадянство (з 1931 Ремарк мешкав у Швейцарії).
А 1939 р. вони переїхали до США, 1947 року — отримали
американське громадянство. Їхній шлюб протримався до 1957 р. Після
розлучення Ремарк щомісяця виплачував Ютті грошову допомогу, крім того, заповів
їй 50 тис. доларів.
Ремарк був схильний до широких
жестів. Вершиною марнославства та марнотратства молодого Ремарка був
титул барона, куплений ним у збіднілого аристократа.
Ремарк та Марлен Дітріх
У житті Ремарка було багато жінок, але найбільшим його коханням
стала Марлен Дітріх. Вони вперше зустрілися у вересні 1930 року в Берліні,
в барі готелю «Еден», але тільки через сім років вони стають близькими.
Продовжуються їхні стосунки до самої смерті письменника у 1970. Листи, які
писав закоханий Ремарк, в результаті розібрали на цитати. Але їхні стосунки не
були простими, адже Марлен не могла обмежитись одним Ремарком, — їй
потрібно було постійно змінювати партнерів. Їхній зв'язок був довгим, але
страждальним для Ремарка. Роман був переповнений образами, взаємними скаргами
та амбіціями. Але, завдяки цьому роману, був написаний один з найкращих творів
Ремарка « Тріумфальна арка». Ремарк присвятив цей роман Марлен, списавши з
неї головну героїню роману Жоан Маду.
Коли 1953 року Ремарк вирішив одружитися з Полетт Годар, Дітріх
відмовляла його від цього кроку. Проте Ремарк одружився, можливо, для того, щоб
помститися своїй коханій.
Закінчилася ця сумна та красива історія у 1970 році, коли письменник
помер у клініці «Сант-Аньєс» у Локарно. Дітріх пережила його на 22 роки. Вона
залишила знімання у кіно, вела закритий спосіб життя та приставилася до
алкоголю. Померла вона, за деякими даними, від прийняття великої дози
снодійного. Після її смерті дочка Дітріх знайшла листи Ремарка, на яких чітко
виднілись сліди сліз. А незадовго до своєї смерті Марлен зізналася своєму
секретарю, що дуже кохала письменника.
Останній шлюб Е.М. Ремарка
В Нью-Йорку він зустрів 40-річну Полетт Годар, американську
кінозірку, колишню дружину Чарлі Чапліна. 1948 року
Ремарк повернувся у Швейцарію,
де прожив решту життя. Полетт Годар і алкоголь були разом з ним. По закінченню війни він відвідав
Німеччину, де не був декілька десятиліть. В Оснабрюку Ремарк застав ще живого
батька та сестру Ерну. Рідне місто він не впізнавав, як і повоєнну Німеччину,
де зустрічав руїни. 1957 року
Ремарк офіційно розірвав шлюб з Юттою, але забезпечив її старість. 1958 року письменник одружився з акторкою Полетт
Годар. Разом вони прожили до його смерті.
Комментариев нет:
Отправить комментарий